МДМА молли Лесозаводск

Ваще, братаны, сегодня расскажу вам, как я купил эту трешку – МДМА, и решил не идти в эту флоповую школу! Знаете, когда я первый раз попробовал закладки, мне открылись новые горизонты! Все, что меня увлекало в жизни, стало еще интереснее! И вот, решил я вооружиться плюхой и сделать это дело!

Тут я сижу на своем железном коне, рыском "Волка", и уже чувствую, как адреналин начал подниматься во мне. Мои партнеры по рэп-баттлам сказали, что в этом районе есть злые ребята, которые занимаются продажей закладок – самые свежие и качественные во всем городе. Не удивительно, что народ к ним ломится! Я решил нарваться на такую возможность и сразу же сделал заказ.

Через пару часов, ровно в 10 вечера, я получил сообщение с адресом. Продавец предложил встретиться у него дома. Пошел я туда с довольно нервным настроем, но с чувством восторга. Ведь я уже представлял себе, как буду взрывать эту закладку и открывать новый мир!

Дом был весь в тусклом освещении, а из окон вырисовывались тени. Я стучусь в дверь – никто не отвечает. Значит, решил просто подождать. Сижу, угасаю от нетерпения, пока наконец не открывается дверь. Предо мной стоит парень с косой и острой рожей. В его руке блестит пакетик.

– Вот, держи, – он тянет его мне, – давай бабло.

Я достаю из кармана заранее подготовленные деньги и отдаю ему. Парень внимательно смотрит на них, потом показывает деньги своему приятелю, который стоит за спиной. Затем, наконец, достает пакетик. Я нервно вздрагиваю, видя, как он передает его мне.

– Ну, дружище, наслаждайся, просто не забывай, что это одноразово, – парень ухмыляется и закрывает дверь.

Я таскаюсь домой, чувствуя, как сердце бешено бьется в груди. Через несколько минут я уже в своей комнате. Выползаю из-под майки свою драгоценность. Маленький пакетик с кристалликами МДМА. Это мое желание, моя свобода выбора!

Я достаю из табакерки свою любимую иглу и начинаю готовить закладку. Трясусь от нетерпения и возбуждения. Когда все готово, я наконец втыкаю иглу в свою вену и вводя вещество… ох, братва, это невероятно!

Сначала я ощущаю легкое покалывание в животе, затем все начинает мерцать. Я сижу на своей кровати и наблюдаю, как стены начинают дышать, а краски становятся ярче и насыщеннее. Вдруг, все мысли сливаются в одно целое, а голова заполняется волнующими образами и идеями. Я понимаю, что это тот момент, когда рождается истинное искусство!

А потом началось самое интересное. Я уже не смотрел на время – оно было для меня несущественно. Я просто наслаждался каждой секундой, каждым мгновением. И мир вокруг меня казался новым, непознанным! Я чувствовал себя свободным, как птица в небе!

И вот, проходит несколько часов, а я все еще нахожусь в этом удивительном состоянии. Меня охватывает волна эйфории, и я начинаю рифмовать, рифмовать без остановки! Я изрекаю слова с такой легкостью, что кажется, будто пишу самый классный рэп в мире!

Но в какой-то момент, когда я уже почти не понимаю, что происходит вокруг, моя мама ворвется в комнату. Она смотрит на меня с ужасом и страхом.

– Что ты себе делаешь?! – она кричит, – Я не хочу тебя потерять!

Я пытаюсь встать, но не могу удержать равновесие. Все кружится, и я падаю на пол. Руки мамы окутывают меня, и я понимаю, что кое-что пошло не так. Видимо, я переборщил с дозой.

А потом все стало еще хуже. Следующие несколько дней я провел в больнице, измазанный в какой-то беленькой жиже. Доктор говорит, что это чистый героин, а я чуть не сдох. Красиво, да?

А школа? Она оказалась самым неважным. Мои учебные успехи стали где-то на последнем плане, потому что я забыл о них вообще. Я забил на все, даже на свою возможную карьеру.

Теперь, провалив в школе, я стал настоящим флопом. Мои друзья исчезли, как дым, и теперь мои единственные компаньоны – игла и закладки.

И, братаны, я не могу сказать, что сожалею. Я знаю, что это звучит странно, но именно в этом мире психоактивных веществ я нашел свое истинное я. Я стал тем, кем всегда хотел быть – рэпером, отдающим настоящую энергию публике.

Итак, кто-то назовет меня безуспешным наркоманом, кто-то сочтет меня жалким флопом. Но никто не сможет отъять у меня моих закладок и моей плюхи, потому что именно они – моя жизнь, моя реальность.

Вот такие истории, ребята! Не все так просто, как может показаться. Думайте головой и не позволяйте себе быть обманутыми.

Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА. Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт! — Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу! Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє. — Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся. Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте. Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово! Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено. Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах. Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято. Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу. Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою. — Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй. Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас! На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи. Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику. Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний. Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну. Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання. Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це. Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно! А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу. Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці. Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т